СИНАГОГИ


СИНАГОГА (от греч. «собрание»; ивр. "бейт кнессет" — «дом собрания»), после разрушения Иерусалимского храма — основной институт еврейской религии, помещение, служащее местом общественного богослужения и центром религиозной жизни общины. Синагога не только оказала решающее влияние на формирование иудаизма, но и послужила основой выработанных в христианстве и исламе форм общественного богослужения.

Традиция придает синагоге огромное значение в еврейской жизни. Талмуд считает, что она уступает по святости только Иерусалимскому Храму, и называет её микдаш меат — «малое святилище».

Однако сама по себе синагога не является храмом, а лишь помещением для общественной молитвы. Еврейский Храм может быть построен только на одном месте — на Храмовой горе в Иерусалиме.

Хотя внешне синагоги отличаются друг от друга, в основе их внутреннего устройства лежит конструкция Храма, который в свою очередь повторял устройство Скинии, построенной евреями в пустыне.

СИНАГОГА

Подробнее... >>
Синагога имеет обычно прямоугольную форму, для мужчин и женщин есть раздельные помещения (это может быть балкон, боковой или задний придел). В той части синагоги, которая соответствует местоположению Святая Святых в Храме, устанавливается большой шкаф (иногда в нише), покрытый занавесом, называемым парохет. Такой шкаф называется синагогальным ковчегом (арон кодеш) и соответствует Ковчегу Завета в Храме, в котором хранились скрижали с Десятью Заповедями. В шкафу находятся свитки Торы — самое священное достояние синагоги.

Синагоги строятся так, что их фасад всегда обращён к Израилю, по возможности, к Иерусалиму, где стоял Храм (для европейских синагог это означает ориентацию на восток). Во всяком случае, стена, у которой стоит арон кодеш, всегда направлена в сторону Иерусалима, и в любом месте земного шара еврей молится, обратясь лицом к нему.

В центре синагоги находится возвышение, называемое бима или алмемар. С этого возвышения читается Тора, на нём установлен стол для свитка. Это напоминает помост, с которого в Храме читали Тору.

Над ковчегом располагается нер тамид — «неугасимый светильник». Он горит всегда, символизируя Менору, масляный светильник Храма. Рядом с нер тамид помещается обычно каменная плита или бронзовая доска, с выгравированными на ней Десятью Заповедями

По правилам необходимо стремиться к тому, чтобы синагога располагалась на самом высоком месте в городе.

Статья Е.Котляра "Синагоги еврейских местечек"
(подробнее >>...)






ДЕРЕВЯННЫЕ СИНАГОГИ
Из публикации О.Ксендзюк


Деревянные синагоги Восточной Европы — уникальные постройки, в которых ярко проявилась самобытность еврейского искусства. Они располагались в маленьких городах и местечках, удаленных от центров, что позволяло строителям не стеснять себя в размерах и формах. Они были довольно широко распространены, в основном, в Польше, Галиции, Белоруссии, Литве, встречались и в Германии. Их внешний облик отличался от местной архитектуры и был близок к постройкам прикарпатских районов, и в связи с этим они объединены одним термином «карпатский стиль». Его черты — мягкая пластичность сооружений, богатый силуэт гонтовых крыш, точеных столбов галерей и немногочисленные элементы декора — фризы, облицовочные доски, аркатурные пояса.

Деревянные синагоги иногда делят на два типа: «практические» и «изысканные». Первый — обыкновенные прямоугольные постройки без особых украшений. Второй тип, более сложный, напоминал усадьбу, ведь традиционно за образец для синагоги в тех местах бралась самая красивая светская постройка с высокой крышей во вкусе барокко. Наиболее роскошный тип такой синагоги — с боковыми постройками на углах.

Среди конфигураций крыш выделяли простые пирамидальные крыши; крыши с дымниками, которые впоследствии закрываются щитами-фронтонами с орнаментом (излюбленный элемент «закопанского стиля», получивший большое распространение в еврейских местечках); четырехскатные барочные крыши с двойным заломом.

Польские деревянные синагоги были построены в конце 17 — начале 18 вв. Площадь молитвенного зала обычно составляла 15 кв. м, женское отделение образовывало пристройку или помещалось на внутренней галерее. Характерно добавление «зимней комнаты», которая, как правило, была оштукатурена, чтобы сохранялось тепло.

Следует отметить сходство с пагодами, характерное для старейших из сохранившихся в польских местечках синагог, совершенно чуждое местной архитектуре.

Внутреннее убранство отличалось изысканностью. Интерьер украшался резьбой, вышитыми тканями, настенной и потолочной росписью: красочными арабесками, вызывающими в памяти и персидское влияние, и декоративный стиль, принесенный в Польшу из Армении. Потолки часто расписывались в духе еврейского народного искусства. Свод потолка синагоги в Ходорове был украшен изображениями животных и растений, знаками зодиака и изречениями на иврите. Дверцы арон hа-кодеш также могли украшаться орнаментом, как в частности, в краковской Высокой синагоге.


Деревянная синагога в Вижнице, XVIII в.
Источник - сайт Migdal

Большая часть деревянных синагог сгорела: пожары, войны, погромы... К началу Второй мировой войны в Польше, Литве и Украине оставалось более ста таких синагог; почти все они были уничтожены нацистами.




КАМЕННЫЕ СИНАГОГИ



ЧЕРНОВЦЫ



Большая синагога на улице Синагоги (Synagogengasse) - сейчас ул. А.Барбюса
Источник - сайт Bukowina.Info


Большая синагога

Из статьи М.Никирсы "Давня вулиця потребує колишньої назви"
полный текст (укр.) >>...

Нинішня вулиця Анрі Барбюса до 1918 року мала назву Синаґоґи, до 1949-го – Вільсона. Пізніше, згідно з рішенням № 194 виконкому Чернівецької міської ради депутатів трудящих (від 10 березня 1949 року), перейменована на честь відомого французького письменника.

Ця вулиця знаходилася у найдавнішій історичній частині Чернівців і отримала назву від найповажнішої єврейської установи – синаґоґи, яка з давніх-давен розташовувалася саме тут. Згадка про це є у календарі ”Bukowiner Nachrichten Kalender” за 1896 рік. Згідно з Талмудом, споруда синаґоґи повинна розміщуватися у центрі єврейського поселення, як правило, на підвищенні і бути домінантою всієї прилеглої території. Проте на це правило магістратами міст і католицькою церквою накладалися певні обмеження: синаґоґа не могла бути вищою від прилеглих будинків та багато декорованою зовні. Тому привертають увагу, перш за все, характерні розміри споруди. Перша, збережена до наших днів, синаґоґа у Чернівцях знаходиться в оточенні значно нижчої і біднішої забудови.

Власником найпрестижніших будинків під номерами 41 і 41-А на вулиці Синаґоґи у 1786 році, згідно з Указом австрійського цісаря, була створена єврейська релігійна громада, що об'єднувала тих, хто сповідував іудаїзм. Основним своїм завданням вона вважала виховання громадян у дусі гуманістичного ідеалу, любові та шанування Бога. А ще – проведення релігійних церемоній та свят, вивчення вірувань іудаїзму, суворе дотримання релігійних законів і відправлення культових заходів, збереження споруд, що належали громаді. Однією з найперших таких будівель було дерев'яне приміщення синаґоґи, зареєстроване в кадастрових книгах Чернівців на вулиці Синаґоґи. Воно було споруджене на початку ХVІІІ століття і спалене російськими військами у 1770 році.

З входженням Буковини до складу Австрії єврейська релігійна громада звернулася до високого Чернівецького цісарського суду з проханням визнати за громадою право власності на земельну ділянку для спорудження нової будівлі синаґоґи. Йшлося про земельну ділянку, що прилягала до вулиці та простягалася на 17 клафтерів 2 кроки. Довжина майбутньої споруди, згідно з доданими планами, мала становити понад 14 клафтерів. Поряд розміщувалася єврейська нормальна школа. Ці дві споруди повинні були складати частину вулиці, проте між ними залишався вільний простір. До прохання додали попередні розміри, план майбутньої споруди та приблизний кошторис. Суд розглянув клопотання й у своєму висновку від 25 травня 1799 року повідомив, що наразі земельна ділянка ще не оформлена у кадастрових книгах і тому, згідно із бюргерським кодексом (частина 2, параграф 172), не може вважатися власністю єврейської релігійної громади. Проте суд не заперечував проти того, щоби при майбутній забудові на вулиці залишалося вільне місце протяжністю 8,5 клафтера.

Дозвіл на спорудження синаґоґи було отримано. І розпочато його завдяки старанням членів правління єврейської релігійної громади А. Н. Розенцвайга, Вельфеля Юстера та Вольфа Шіфера. Будувалася вона на кошти єврейської релігійної громади та добровільні пожертви місцевих і чужоземних євреїв. Так, 24 липня 1844 року Галицьке намісництво повідомляло, що на рахунках Буковинської крайової каси, як залишки, депоновано внесені чужоземними власниками кошти для спорудження синаґоґи у Чернівцях.

У фонді Галицького намісництва зберігся цікавий документ про розподіл місць для моління у майбутній синаґозі. Члени правління єврейської релігійної громади Якоб Розенцвайг, Моріц Брунштейн, Бен'ямін Тіттінгер та обрані єврейські старійшини Вольф Тіттінгер, Лазар Розенцвайг, Єреміас Балтінестер, Абрагам Рехтенберг, Майєр Вендер, Захаріє Новак і Маркус Феннер просили Буковинську окружну управу уповноважити їх розподіляти місця для моління у синаґозі, що будується, та надати їм право оцінювати і виготовляти документи права власності на них. Все це робилося згідно з Єврейським розпорядком 1789 року та розпорядженням Галицького намісництва від 19 квітня 1792-го. Цікаво і те, що кошти, отримані від продажу місць для моління, використовувалися для внутрішнього опорядження споруди. Будівництво синаґоґи було завершено у 1853 році. Вона стала найбільш репрезентативною та добротною спорудою нижнього міста.



Большая синагога (западный фасад)
Источник - сайт Центра еврейского искусства при Еврейском университете, Иерусалим


Синаґоґа була найвищим будинком в окрузі й вивищувалася на фоні одноповерхових, врослих у землю будиночків старого міста. Населення вулиці – в основному єврейське. Щосуботи в синаґозі читався уривок із Тори в певному порядку, а в святкові дні – спеціальний розділ, що відпо відав тому чи іншому празнику. Для прибулого до міста сільського населення вона була відкрита й у базарні дні. Поряд знаходилися муроване приміщення молитовного будинку та сад.

Ось як описує чернівецьку синаґоґу нижнього міста у своїй статті „Синаґоґи Західної України” мистецтвознавець Сергій Кравцов:
„Одним із найцікавіших прикладів тогочасної архітектури є Велика синаґоґа у Чернівцях, 1853 р. побудована під виразним впливом архітектури Галичини. Портик цієї класицистичної споруди — це просто сходова клітка жіночих приміщень; чоловічу залу перекрито дев'ятьма полями парусних склепінь із збільшеним центральним полем, на відміну від обох варіантів традиційної схеми XVI-XVII ст., оскільки центральне поле – більше від периметральних. Усі вікна бічних фасадів мають однакові зовнішні ліпні обрамлення, що мало б уніфікувати фасадну площину, яка насправді складається з нартексу і чоловічої зали з відповідними більшими й меншими прорізами вікон. Будівлю покрито наметовим дахом із заломом, який надає всій пам'ятці подібності до скинії в бароковій системі символіки. Отже бачимо взаємне проникнення рис бароко і класицизму в архітектурі середовища галицьких впливів у середині XIX ст.”
Нова мурована синаґоґа у Чернівцях була збудована на місці старої, рубленої з дерева. І коли у 1865 році нижнє місто охопила страшна пожежа, вціліла тільки вона. Решта будинків, зведених із дерева, майже повністю згоріли. Ця подія породила чимало легенд про чудодійну силу Великої синаґоґи. Мало хто тоді задумувався над справжньою причиною її збереження.



Пожар на Еврейской улице
Источник - JewishGen


Рівний фасад споруди не має ніяких прикрас чи скульптур, адже єврейські догми забороняли зображувати людей і тварин. Його прикрашають тільки розміщені високо – на рівні другого поверху - вікна.

Одними з перших рабинів Великої синаґоґи були Самсон Горовіц і Лазар Еліас Іґель.

В середині ХІХ століття в середовищі чернівецьких євреїв визрівали протиріччя, які призвели до розколу єврейства на дві частини: ортодоксальну (правовірну) та реформістську. Причини поділу стосувалися позиції ставлення до догм релігії. Спершу всі збиралися у Великій синаґозі. Ті, що прагнули ревно молитися своєму Богові, з недовірою споглядали на євреїв, які не тільки не носили традиційної одежі та не послуговувалися традиційною мовою, а й мали на меті не дотримуватися суботи та ритуальних вимог стосовно їжі. Зі свого боку частина вільнодумних євреїв, які дотримувалися старих традицій та ходили у синаґоґу по суботах і неділях, відчували недружнє ставлення ортодоксальних євреїв.

Коли рабин Іґель звернув на це увагу, то вирішив так розв'язати цю проблему: проводити окремо моління для ортодоксів і реформаторів. Однак це не влаштовувало ні одних, ні других. Тому для реформаторів найняли будинок на вулиці Ратушній (нині – Головна). Там обладнали хорову синаґоґу, де правив рабин Іґель, а хором керував кантор Кестин. Проте цей зал не надто влаштовував євреїв-реформаторів. Отож вони взялися за будівництво Темпля. Разом із реформаторами пішов із Великої синаґоґи і рабин Лазар Еліас Іґель. Рабином ортодоксальної громади у Чернівцях став Бен'ямін Вайс. Його з часом змінили Бенціон Кац і Мешулем Рат. Їм допомагали Даянім Мордехай Шрайбер, М. Голендер, Б. Шульзінгер. Серед керівників ор тодоксальної громади були Герш Вельфель Юстер, Йозеф Шмельцер, Самуель Шварц, Арон Гольдфрухт.




Внутреннее убранство Большой синагоги
Источник - JewishGen


З приходом радянської влади Велику синаґоґу закрили, а приміщення передали "для потреб міста".

Служителями Великої синаґоґи перед її закриттям були: рабини Е.М. Шульзінгер, Мордко Абрамович Шібер, старший кантор Іосиф Маргуліс, читець Біблії Б.І. Шапіро, читець Біблії для жінок Ернестіна Маргуліс.

На вулиці Синаґоґи знаходилося також декілька приміщень родинних синаґоґ, та всі вони вже перебудовані.

Компьютерная реконструкция Большой синагоги
на сайте Центра еврейского искусства при Еврейском университете, Иерусалим




полный просмотр (англ.) >>...




Реформистская синагога "Темпль"

По материалам сайтов JewishGen(англ.) и Bukowina.Info(нем.)


В связи с конфликтом в религиозной общине реформисты решили построить собственную синагогу - "Темпль", т.е."храм".

"Товарищество по строительству еврейского темпля в Черновцах" было основано в 1872 г. по инициативе богатого филантропа Генриха Вагнера. В комитет по строительсву входили видные представители общины: Давид Ротенберг, Нафтали Титтингер, Давид Титтингер, Генрих Вагнер, президент Ассоциации адвокатов д-р Генрих Кесслер, вице-мэр д-р Атлас, представители многих богатых еврейских семейств.
Вдова крупного промышленника М.Цукера Амалия Цукер подарила общине для строительства "Темпля" земельный участок в центре города.

Проект храма разработал львовский архитектор Юлиан Захаревич при участии черновицких архитекторов Антона Фиалы и Иоганна Грегора.
Это было выразительное сооружение в стиле историзма, в эклектичном архитектурном стиле которого удачно соединились элементы ренессанса и готики с мавританскими мотивами. В украшении храма особая заслуга Вильгельма Регенсрейфа (1833-1902), который возглавлял комитет по строительству. Он привозил из разных городов серебряные светильники для храма, изучал аналогичные здания и привлекал лучших мастеров и художников из Вены и Чехии.

Камень в основание нового храма заложили главный раввин д-р Игель и православный архиепископ Буковины д-р Евгений Гакман.



Темпль
Источник - сайт JewishGen


Храм строился на благотворительные пожертвования. Уже в мае 1873 г. был закончен фундамент. Однако в дальнейшем возведение храма замедлилось. В первоначальный проект были внесены изменения, добавлен величественный купол, но это сильно повысило стоимость сооружения, и стройка была приостановлена. Лишь крупное денежное пожертвование, сделанное Г.Вагнером, дало возможность завершить "Темпль".









Возможный прообраз
(подробнее...)



Чертеж фасада Темпля
Источник - сайт Bukowina.Info


Храм был торжественно открыт 4 сентября 1877 г. Он находился на пересечении улиц Tempelgasse и Karolinengasse. Вид его был монументален. Через главный вход мужчины попадали в вестибюль (для женщин имелось два отдельных боковых входа). В вестибюле поместили памятную доску со списком 100 благотворителей, пожертвовавших средства на строительство. Среди них были представители наиболее почтенных, уважаемых семейств в городе.
Из вестибюля три двери вели в главный зал, богато расписанный и ярко освещенный. Свет падал через цветные витражи в боковых стенах. Места для мужчин были по обе стороны от центрального прохода и вдоль боковых стен. Женщины сидели на двухъярусном балконе. Места для сидения изготовлены из дуба и украшены богатой резьбой.
Стены зала светло-синего цвета, расписанные первоклассными художниками. На голубом фоне купола сияли золотые звезды. В "арон кодеш", закрытом красным бархатным занавесом с золотой вышивкой, хранились 60 свитков Торы, а перед ним в серебряном светильнике горел негасимый огонь.
Храм вмещал 1000 человек. В зимнее время служба происходила в специальном помещении над главным входом, так называемом Winterschule.



Аэрофотосъемка центра Черновиц,
сделанная в период русской оккупации в Первую мировую войну
(стрелкой указано местоположение "Темпля")

Источник - сайт Bukowina.Info

В 1937 г. храм был реконструирован. В 1940 г. с приходом Советской власти здание было реквизировано у общины и закрыто.
В 1941 г. , во время немецко-румынской оккупации его пытались взорвать и сильно повредили, уничтожили внутреннее оформление, сожгли облицовку купола, но здание устояло.
В послевоенные годы "Темпль" все-таки "добили" - купол был снесен, его заменили крышей, стены и интерьер полностью перестроили, и в таком виде в 1959 г. сооружение было превращено в кинотеатр "Черновцы".

Компьютерная реконструкция "Темпля"
на сайте Центра еврейского искусства при Еврейском университете, Иерусалим

полный просмотр (англ.) >>...


Синагога "Бейт Тфила Биньямин"


Источник - сообщество Gruss aus Czernowitz


Использованы материалы сайта Центра еврейского искусства при Еврейском университете в Иерусалиме
(если не указан другой источник)

Небольшая синагога "Бейт тфила Биньямин" была построена в 1923 г. на ул. Razboieni (сейчас ул. Л.Кобылицы). Ее полное название "Дом молитвы Биньямина, его жены Песи Бейлы и их сына д-ра Мордехая".
Земельный участок для синагоги был подарен супругами Шапиро. Биньямин Шапиро был также казначеем комитета по строительству здания.

На здании в 1938 г. была установлена мемориальная доска с надписью, выполненной ивритскими буквами по-немецки (не на идиш). Это показывает, насколько черновицкие евреи были ассимилированы в немецкоязычную культуру даже в период румынского правления, которое противилось немецкому культурному влиянию.

Синагога сравнительно хорошо сохранилась. Особую ценность представляют ее внутренние росписи, выполненные неизвестным черновицким художником. После окончания Второй мировой войны интерьер синагоги был обновлен, и в период с 1959 по 1994 гг. она была единственной действующей синагогой в городе.



Росписи покрывают практически все внутреннее пространство синагоги. Потолок украшен сложной композицией в виде двенадцатилучевой звезды. В каждый луч вписан рисунок, изображающий один из знаков Зодиака и связанный с ним месяц еврейского календаря. В центре звезды - венок из 12 иллюстраций к соответствующей строке 150-го Псалома из Книги Псалмов царя Давида.

ПСАЛОМ 150

Аллилуия!
Славьте Бога во Храме Его,
славьте Его на тверди небес,
где явлена сила Его!
Славьте Его в делах мощи Его,
славьте Его во многом величии Его!
Славьте Его гулом труб,
славьте Его звоном лютней и арф!
Да славит Его тимпан и пляс,
да славят Его струны и свирель,
да славит Его кимвала звон,
да славит Его кимвала зык!
Всё, что дышит, да славит Господа!
Аллилуия!

(перевод С.Аверинцева)


По углам потолка расположены четыре медальона с изображениями животных: лев, орел, леопард и олень. Это иллюстрация к выражению: "Будь сильным, как леопард, легким, как орел, проворным, как олень, могучим, как лев, – и тогда ты сможешь выполнить волю Отца твоего на Небесах".



Стены зала и балкон женской галереи расписаны картинами на библейские сюжеты.


"Моисей рассекает воды Красного моря"
Источник - сообщество Gruss aus Czernowitz, автор - Peppie



Слева - "Жертвоприношение Ицхака", справа - "Гостеприимство Авраама"
Источник - Живой Журнал nomen_nescio










Еще один
возможный прообраз

(подробнее...)


Синагога Мордко и Тауби Крон на ул.Садовского, 11


Источник - Живой Журнал whasup, автор - templar_ua


Синагога была построена в конце 19 в. в нео-романском стиле и функционировала до Второй мировой войны. После войны она не вошла в число действующих синагог и была закрыта, а помещение использовалось для посторонних нужд.
Его перестраивали, меняя внешний облик и внутреннюю планировку.
Сейчас здание вновь передано еврейской общине.

Компьютерная реконструкция синагоги на ул.Садовского, 11
на сайте Центра еврейского искусства при Еврейском университете, Иерусалим

(подробнее >>...)




Синагога "Хевра Теилим" на ул. Анри Барбюса, 23


Источник - сообщество Gruss aus Czernowitz
Фото из книги: М. Никирса, М. Кушнiр та О. Добржанський "Єврейське населення та розвиток єврейського нацiонального руху на Буковинi в останнiй чвертi XVIII - на початку XX ст."

Эта синагога была построена в начале 19 в. Она представляла собой молитвенный дом вижницких хасидов, приезжавших в Черновцы.



Хоральная синагога "Бейт Арес" на ул.Мицкевича, 8



Источник - сообщество Gruss aus Czernowitz, автор - Edward Tur

Хоральная синагога "Бейт Арес" была построена в начале 20 в. в мавританском стиле. За время своего существования она подвергалась значительным реконструкциям. После Второй мировой войны она не функционировала, а в 1952 г. была приспособлена под спортивный зал.



Продолжение раздела "Синагоги"   >>...